У вересні 1924 року Наркоматом праці було ухвалено постанову про організацію при біржах праці посередницьких бюро з наймання робітників. Таким чином намагалися відмовитись від обов’язкового наймання робочої сили через біржі праці та запровадити принцип вільного працевлаштування робітників усіх професій через нову систему посередницьких бюро. Цьому передувала перереєстрація безробітних, які перебували на обліку бірж праці, з метою «чистки їх від нетрудових елементів, які засмічують біржі праці, заважаючи боротьбі з безробіттям».
Про реорганізацію бірж праці на Чернігівщині писала у грудні 1924 року місцева газета «Знамя»: «В Чернигове предполагается организовать 7 посреднических бюро: медсантруд, работпрос, рабис, домашних работников и работниц, совработников, чернорабочих и робочих-производственников. Положение этих посреднических бюро в первое время будет очень сложно, пока предвидится денежная помощь для организации их работы, но в дальнейшем они должны быть переведены на самоокупаемость. Оплата услуг не должна ложиться тяжестью на предпринимателя. Предполагается установить оплату в размере от 50 коп. до 2-х рублей».
Тимчасове положення про посередницькі бюро свідчить про деякі обмеження для безробітних, а саме: бюро на свій розсуд могло враховувати «розмір заявленого попиту та можливість надання роботи бажаючим працевлаштуватись». Завідуючому бюро дозволялось «за відсутності перспектив та можливості достатньо швидкого задоволення роботою зареєстрованих безробітних тимчасово, до покращання кон’юктури ринку праці, припинити реєстрацію безробітних тієї чи іншої професії». У вищезгаданій газеті «Знамя» читаєм про це: «Количество безработных, которых регистрирует посредническое бюро, будет соответствовать спросу на рабочую силу».