Є така категорія людей, для яких робота і життя – одне ціле. Від них ніколи не почуєш скарг на перенавантаження, зайнятість, втому. Вони безвідмовно і завзято беруться за доручену справу й роблять її не тільки натхненно, а й отримують від цього справжнє людське і творче задоволення. Саме до таких людей можна зарахувати директора Ніжинської міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості Володимира Власенка.
У далекому 1991 році він прийшов у службу зайнятості на посаду заступника директора Ніжинського міськрайонного центру. Це був перший рік діяльності нової на той час структури, яку створили на зміну радянському бюро з працевлаштування. Новим і незвичним було все: і робота, і обов’язки, і колектив. До цього додалися ще й нові проблеми. Замале приміщення, нестача кадрів та багато інших організаційних питань потребували і часу, і наполегливості, щоб їх вирішити. Це сьогодні Ніжинська міськрайонна філія Чернігівського обласного центру зайнятості – хоч і орендоване, але зручне, охайне, просторе приміщення, оснащене сучасною технікою, професійний колектив, комфортні умови обслуговування клієнтів, новітні інформаційні технології та методи пошуку роботи. А тоді, на початку 90-х, за словами Володимира Власенка, все мало досить жалюгідний вигляд. Районний центр зайнятості розміщувався в «хатинці курячих ніжках», яка залишилася в спадок від бюро, потім - у трьох кімнатах напівпідвального приміщення з вікнами-бійницями.
«Кілька років працювали хоч і не у зовсім тісному приміщенні, але в надзвичайно складних умовах, - згадує він. - Це був пік безробіття на Ніжинщині. Потоку людей, які втратили роботу, здавалося, кінця-краю не буде. Налякані безробіттям ніжинці вишиковувалися в довжелезні черги задовго до початку робочого дня. Вузькі коридори приміщення не вміщували всіх охочих».
Оскільки в 1993 році Володимир Васильович став директором Ніжинського міськрайонного центру зайнятості, то й усі проблеми, пов’язані з пошуком приміщення, узгодженням його з місцевою владою та безпосереднім керівництвом, ремонт та оснащення лягли на нього. Проте господарські клопоти не перешкоджали новому директору успішно виконувати завдання, покладені як на службу зайнятості в цілому, так і на міськрайонний центр зайнятості зокрема. Облік безробітних, їх працевлаштування, нарахування та вчасна виплата допомоги по безробіттю, перші громадські роботи, перше професійне навчання безробітних, пошук вакансій – все це було новим для нашого суспільства і вимагало від молодого керівника досконалих знань законодавчих документів, організаторських здібностей, уміння налагоджувати діалог з соціальними партнерами, роботодавцями, місцевою владою. Працювати, вчитись, впроваджувати новації Володимиру Власенку доводилося в режимі нон-стоп. Будучи надзвичайно працездатним, він в цей час здобуває другу вищу освіту в Київському державному економічному університеті. У 2001 році новосілля Ніжинського міськрайонного центру зайнятості співпало з реалізацією пілотного проекту обслуговування незайнятого населення за єдиною технологією, що дозволило підвищити пропускну спроможність центру зайнятості, продуктивність праці фахівців, якість наданих послуг, адресність допомоги та взаємодію з роботодавцями.
З кожним роком діяльність служби зайнятості ставала все ефективнішою: зростала кількість працевлаштованих, направлених на професійне навчання, залучених до громадських робіт, а ще - з’явилась можливість за сприяння служби зайнятості започаткувати власний бізнес. Активнішою стала й співпраця з роботодавцями. На їх замовлення служба зайнятості проводила підбір кадрів, професійне навчання безробітних, надавала фінансову допомогу при працевлаштуванні певних категорій громадян. Широкого розмаху набула профорієнтаційна робота як серед безробітних, так і студентської молоді та школярів.
«Кількісні показники надання послуг незайнятому населенню переконливо свідчать про позитивні напрацювання колективу, - говорить Володимир Власенко. - Тільки за останні 10 років до нас за допомогою у працевлаштуванні звернулося понад 50 тисяч жителів Ніжина та району, з них майже 30 тисяч були працевлаштовані, зокрема, понад півтори тисячі безробітних започаткували підприємницьку діяльність, отримавши виплату допомоги до безробіттю одноразово. Крім того, близько 5 тисяч безробітних було залучено до громадських та інших робіт тимчасового характеру, понад 6 тисяч пройшли професійне навчання. Не були обділені увагою й роботодавці. Фінансову підтримку (дотація та компенсація ЄСВ) виплачено роботодавцям за майже 2300 працевлаштованих безробітних. Ще близько 900 суб’єктів підприємницької діяльності району та їх працівники в період карантину отримали допомогу по частковому безробіттю, на що було витрачено понад 10 млн грн».
Енергійності та завзяття Володимиру Васильовичу вистачає і на громадську діяльність. Його, з активною життєвою позицією, послідовного в діях, принципового, вольового та цілеспрямованого, неодноразово обирали депутатом міськради.
Розповсюдженою в суспільстві є думка, що місце роботи бажано змінювати кожні 5-7 років. Кажуть, що тривале перебування на одній посаді поступово знижує працездатність та результативність до мінімуму. Але! Майже 30 років безперервної діяльності Володимира Власенка в службі зайнятості заперечують це твердження. Довгі роки роботи не зменшили ні його активності, ні працездатності, ні ініціативності, ні відповідальності, а лише додали досвіду, виваженості та впевненості. Він каже, що не було часу для застою та нудьги. Безперервний розвиток служби зайнятості, впровадження в роботу передових технологій та нових сервісів вимагають постійної роботи над собою та удосконалення.